Коли святкувати Різдво: 25 грудня чи 7 січня? Зберігачка фондів музею Южного Наталя Черкашенко на відкритті виставки під назвою «Різдво не по-радянськи» 22 грудня занурила відвідувачів в історичні події і нагадала, чому для святкування сьогодні в нас є дві дати. За її словами, спочатку ця різниця мала зовсім не політичний окрас, а пояснювалась календарними особливостями.
«В силу того, що політика навіть для тих, хто нею не цікавився, все ж таки увірвалася в наше життя, сьогодні постало питання – коли ж ми будемо святкувати Різдво? 25 грудня, як святкує цивілізований світ, який ми, українці, асоціюємо зараз зі світлом, бо ці країни нині нам допомагають, чи все-таки 7 січня, як святкували роками наші батьки, дідусі й бабусі. На жаль, 7 січня тепер для багатьох асоціююється з цією темною силою, яка зараз благословляє на руйнування та вбивства в нашій країні. Це дилема нашої совісті, політика увірвалася в наше життя. Як історик я хочу нагадати, що з самого початку різниця між 25 грудня та 7 січня не мала політичного підґрунтя, це був календар. Юліанський календар відставав від реального часу і папа Римський Григорій XIII ввів календарну реформу, опираючись на науковців. На той час християнська церква вже мала два крила: католицьке і православне. Католицькі держави прийняли григоріанський стиль, а православ’я продовжувало жити за юліанським. Політику у святкування Різдва внесли більшовики. 1918 рік, Росія прийняла Декрет про перехід у світському житті на григоріанський календар, а через те, що церква стала головним ворогом, її почали нищити. Церква почала служити в образі більшості священників комуністичному режиму. В Україні на той час населення в основному було сільським, тому традиції зберігалися, але відміняючи всі свята, знищуючи церкву, влада впливала й на те, як святкували українці. Почали знищення з церкви, заможних селян, а потім знищували й усіляке інакомислення. На фоні всіх цих трагедій сталінська влада думала про видовище. В 1937 році вперше було вирішено відзначати Новий рік, аби відволікти людей від релігійних свят, від церкви. Від того часу Новий рік почав набирати обертів. Всі ми виросли на цьому святі, воно для багатьох з нас було найулюбленішим. Хоча, для вихідців із сільської місцевості, саме Різдво залишалося найголовнішим святом року, хоча влада намагалася принизити значення цього дня та стерти його з пам’яті людей», – розповіла Наталя Черкашенко.
В експозиції виставки представлені атрибути святкування Різдва та Нового року. Зокрема, тут є новорічні іграшки 40-50 років, які жителі Южного в свій час подарували музею. Одна з відвідувачок принесла іграшку у вигляді яблука, яку в 49 році їй подарували на новорічному ранку в школі, знявши з ялинки. Один із символів Різдва, представлений на виставці – різдвяна зірка, з якою ходили колядувати.
Директорка музею Тетяна Єрошенко-Афанасьєва у своєму привітальному слові зазначила, що в нинішніх реаліях атмосферу магії і див нам створюють Збройні Сили України, адже вони як реальні супергерої стримують сьогодні російську агресію та нищать ворога, захищаючи нас і нашу країну. Надлюди, які в сучасному світі демонструють справжнє геройство.
«Сьогоднішню атмосферу магії і див створюють ЗСУ. В цій ситуації особисто мені, вам і більшості українського народу зі своєї пам’яті, з історії України, із суспільного укладу хочеться з глибоким корінням вирвати все російське, перекреслити сценарії новорічних свят, які були нав’язані радянсько-російською пропагандою і повернути зміст і ті українські традиції, які були в нас десятиліттями. Сьогоднішньою нашою виставкою, яка називається «Різдво не по-радянськи», ми спробували це зробити», – зазначила Тетяна Єрошенко-Афанасьєва.
На виставку завітав настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ Микола Віщун, який подарував музею ікону Святого Миколая і нагадав, що роками людей намагалися відучити від святкування Дня Св. Миколая.
«Це робила радянська влада. Хтось її підтримує, хтось ні, щось тоді було добре, щось погано, але жахливим було те, що вона викорінювала церкву і святих. В 1937 році влада заборонила відзначати це свято. Натомість замінили Святого Миколая Дідом Морозом. І ми всі виросли на цьому образі. Проте Святий Миколай був реальною постаттю, а Дід Мороз – вигаданою. Миколай був людиною, народився в християнській родині, але ріс тоді, коли забороняли віру в Христа, переслідували і його батьків, і його самого, він навіть сидів у в’язниці за те, що вірив у Господа. Після він став єпископом, чудотворцем. Немає в нас такої оселі, де б не було ікони з образом Святого Миколая… », – підсумував Микола Віщун.
Відвідувачі ділилися власними спогадами з дитинства, як святкували Різдво та Новий рік, які традиції були в їх родинах, і заспівали разом вже легендарну пісню “Ой, у лузі червона калина”.