Смаколики, компот, пісні під акордеон: в Южному вперше відбулися посиденьки (відео, фото)

В музеї міста Южного 30 березня організували захід, який називається посиденьки. Такий формат зустрічей відбувся вперше. Як розповіла директорка закладу Тетяна Єрошенко, посиденьки передбачають неформальне спілкування. На меті організаторів було також створити україномовне середовище. Зазначимо, що на зустріч прийшли і учасники новоствореного в Палаці культури розмовного клубу, тепер для них з’явилося ще одне місце, де вони можуть поповнювати свій словниковий запас та спілкуватися з тими, хто мовою володіє добре. Тетяна Єрошенко в пізнавальній формі розповіла присутнім, як правильно вітатися та що казати на прощання зранку, вдень та ввечері і розповіла, які варіанти привітань є доречними, а які ні.

«Посиденьки – це значить сидіти нічого не робити, спілкуватися, співати. От ми вирішили, що такий формат якраз нам підходить, за склянкою компоту ми поговоримо, обміняємося пізнавальною цікавою інформацією, поспіваємо, а головне – створимо тут українське мовне середовище. Для тих, хто вільно володіє мовою – це допоможе удосконалити свой рівень, для тих, хто тільки починає вивчати українську мову – це буде прикладом, щоб послухати як розмовляють інші та запам’ятати», – озвучила Тетяна Єрошенко.

Зберігачка фондів музею Наталя Черкашенко показала гостям колекцію кухонного старовинного посуду, яка склалася за 16 років існування закладу, розповіла про історію кожного експоната. Це і тарілки, полумиски, підстаканники, чашки, яким налічується вже десятки років.

«Посуд здебільшого зберігався на спеціальних полицях – мисниках.  Ось тарілка, яку нам подарував мешканець Южного, одесит, який будував наше місто і отримав тут квартиру, тарілка ця з сервізу його дідуся. Сім’я в них була велика, сервіз був на 12 персон. Йому дісталася тільки ця тарілка, а його сестрам все інше. Він приніс її в музей через те, що тарілка вже була стара, з пошкодженнями. Коли я побачила клеймо на тарілці, то стало одразу зрозуміло, наскільки вона цінна. Тут написано «Товариство Кузнєцова», він був російським підприємцем, заснував у другій половині XIX століття виробництво порцелянового і фаянсового посуду. В той час він користувався великим попитом. Перша фабрика була на той час в Харківській губернії», – розповіла Тетяна Черкашенко.

Розмови про старовинний посуд поступово перейшли до вже накритого столу. Працівники музею порадували гостей смачним сюрпризом, всіх пригостили ароматними хрустиками, які замовили в пекарні «Духмяна хата», а склянки наповнили домашнім компотиком. Смачно поласувавши, захотілося вже і пісень, тож для всіх заграв акордеоніст. Зазвучала «Ніч, яка місячна», «Ой на горі два дубки», «Ой, смереко» та інші відомі українські пісні. Хтось співав, а хтось і пританцьовував. Весело, пізнавально, затишно, а головне – все по-українськи…