Щороку 3 грудня світ відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю - дату, яка покликана нагадати про рівність прав, доступність та людську гідність. В Україні ця тема звучить особливо гостро, адже повномасштабна війна призвела до зростання кількості людей, які набули інвалідності через бойові дії. Саме тому питання захисту трудових прав стає ключовим елементом соціальної безпеки.

В Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці. Чинне законодавство України передбачає низку гарантій та пільг для осіб з інвалідністю, зокрема:

• відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 люди з інвалідністю мають право працювати на підприємствах, а також займатися підприємницькою чи іншою діяльністю, яка не заборонена законом, тобто реалізовувати свої творчі та виробничі здібності;

• відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП України, при прийнятті на роботу, для осіб з інвалідністю не встановлюється випробування. Однак, під час дії воєнного стану, роботодавець може встановити випробування для будь-якої категорії працівників;

• відповідно до ст. 8 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX (далі – Закон № 2136), у період дії воєнного стану особи з інвалідністю яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди;

• відповідно до ст. 3 Закону № 2136, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо це необхідно для забезпечення діяльності підприємства або ліквідації наслідків бойових дій з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Але є важлива умова: робота не може бути протипоказана працівникові за станом здоров’я;

• згідно зі ст.6 Закону України «Про відпустки», тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю становить:

- для осіб з інвалідністю I та II груп - 30 календарних днів;

- для осіб з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

• відповідно до п. 6 та 7 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», відпустка без збереження заробітної плати надається:

- особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

- особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно.

• відповідно до ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» працівникам з інвалідністю щорічні відпустки повної тривалості (за бажанням працівника) надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві;

• при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни, працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання (п. 5, 7 ст. 42 КЗпП України);

• за працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності;

• у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Захист трудових прав осіб з інвалідністю - це не лише юридичний обов’язок, а й прояв людяності та зрілості суспільства. У час війни ці питання стають ще актуальнішими, адже кількість людей, яким потрібні додаткові гарантії, зростає щодня. Важливо не лише зберігати встановлені законом пільги та гарантії, а й створювати умови, у яких кожна людина почуватиметься захищеною, потрібною та рівноправною.

Міжнародний день людей з інвалідністю нагадує про те, що повага до прав кожної людини та забезпечення рівних можливостей є необхідною умовою розвитку демократичної та відповідальної держави.