План заходів з безбар’єрності має формуватися насамперед на основі реальних потреб мешканців громади та відповідати місцевій стратегії розвитку громади та Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року.
Для його підготовки громаді рекомендовано пройти п’ять основних кроків.
1. Визначити потреби мешканців.
Перед формуванням плану необхідно провести тематичні консультації з громадськістю за шістьма напрямами безбар’єрності: фізичним, інформаційним, цифровим, суспільно-громадянським, освітнім та економічним. До обговорень важливо залучити представників різних цільових груп: маломобільних груп населення, ветеранів і ветеранок, людей з інвалідністю, людей старшого віку, жінок, батьків із дітьми до семи років, представників національних меншин та інших груп.
Результатом має стати перелік бар’єрів, з якими мешканці стикаються у повсякденному житті та під час отримання послуг. Водночас окремі проблеми можуть мати міжсекторальний характер та стосуватися одночасно декількох напрямів безбар’єрності.
2. Перетворити проблеми на конкретні заходи.
Визначені під час консультацій проблемні питання необхідно трансформувати у завдання та конкретні заходи плану за принципом:
потреба → бар’єр → завдання → захід → результат.
Кожен захід має бути спрямований на вирішення конкретної проблеми та створення відчутних змін для мешканців громади.
3. Сформувати план, визначити відповідальних та фінансування. План має охоплювати всі шість напрямів безбар’єрності та містити як системні заходи, так і конкретні практичні рішення.
До системних заходів можуть належати регулярний моніторинг безбар’єрності публічних послуг, робота з бізнесом, навчання фахівців.
До практичних — облаштування безбар’єрних вулиць, ремонт та адаптація приміщень, надання грантів на розвиток підприємництва людям з інвалідністю.Для кожного заходу необхідно визначити відповідальних виконавців, строки реалізації, очікувані результати та джерела фінансування. Фінансування не обов’язково має здійснюватися виключно з місцевого бюджету. Для реалізації заходів можуть залучатися кошти державного та місцевих бюджетів, міжнародних організацій і донорських програм, партнерів, бізнесу та інші джерела, не заборонені законодавством. Рекомендовано формувати план на два роки. Це дозволяє регулярно оцінювати результати, актуалізовувати заходи та планувати необхідні ресурси для їх реалізації.
4. Обговорити план на Місцевій раді безбар’єрності Сформований проєкт плану необхідно винести на розгляд Місцевої ради безбар’єрності. Під час засідання важливо перевірити, чи враховані визначені мешканцями потреби, чи охоплені всі шість напрямів безбар’єрності, а також чи є запропоновані заходи реалістичними та забезпеченими необхідними ресурсами.
5. Затвердити план та забезпечити його реалізацію. Після обговорення на Місцевій раді безбар’єрності план затверджується відповідним актом (рішенням або розпорядженням). Відповідальні виконавці забезпечують реалізацію передбачених заходів та відстежують результати їх виконання. Після завершення дворічного періоду, заходи, які не були реалізовані, але залишаються актуальними для громади, доцільно включити до плану на наступні роки.
План заходів з безбар’єрності — це практичний інструмент, який допомагає перетворити потреби людей на конкретні рішення, забезпечити їх ресурсами та послідовно усувати бар’єри у громаді.