Солдат помирає двічі: вперше – на полі бою, а вдруге — у пам’яті людській, коли про нього забувають. З такими висловом звернувся до Южненської громади священослужитель під час прощання з нашим хоробрим і мужнім Воїном Кирилом Григоренком, закликавши ніколи не забувати про його подвиг та самопожертву заради мирного неба та майбутнього нашої держави і кожного з нас. Провести Героя в останню путь 5 жовтня прийшли родина військовослужбовця, побратими, його однокласники та вчителі, друзі, сусіди, представники місцевої влади та небайдужі южненці.
Кирило Григоренко (1992 року народження) загинув 29 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Він був навідником механізованого відділення механізованого батальйону, солдатом ЗСУ військової частини А0666.
Вероніка Клімова, начальниця відділу з питань внутрішньої політики та зав’язків з громадськістю Южненської міськради: «Триває 589 день повномасштабної жорсткої війни, яка продовжує приносити біль і горе в наші родини. Сьогодні знову в нашій громаді День жалоби. Кирило загинув в бою за Україну, її свободу і незалежність. Він віддав за нас найголовніше – своє життя, своє майбутнє!».
Присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання. Кирило Олександрович був випускником Ліцею №3 «Авторська школа М.П. Гузика». Вчителі запам’ятали його як енергійну, порядну, з великими щирими очима людину…
Надія Гузик, директорка АШГ: «Сьогодні в нашій школі особливий день, тому що загинув ще один випускник нашого навчального закладу, він став четвертим… Геннадій Тихонов, Денис Опанаскович, Павло Кривенко і тепер Кирило Григоренко. Коли ми получи цю звістку, всі вчителі одразу пригадали Кирила, не зважаючи на те, що він закінчив школу ще в 2009-му, пройшло вже 14 років, але учительський колектив не зміг стримати сльози, всі говорили про одне – про його очі. Які вони були великі, усміхнені, живі, глибокі, добрі, світлі! Очі – це дзеркало душі людини, в нього вона була така ж світла, щира, добра. Він, як Воїн, зробив все, що зміг, по максимуму. Сьогодні, коли ми проводжаємо Кирила, хочу сказати, що ми завжди пам’ятатимо його! Будемо розповідати про нього дітям на уроках, про його мужність, про його героїзм, будемо згадувати про нього на кожній зустрічі випускників, я обіцяю! Ми будемо піклуватися про його старшу доньку, Кірочку, яка є ученицею нашої школи…».
Прощання з Воїном та панахида відбулися біля пам’ятника Захисникам Вітчизни на площі Перемоги. Присутні проводжали в останню путь свого Героя, утворивши “живий коридор”. В Кирила Григоренка залишилися дружина та дві неповнолітні доньки. Сьогодні в нашій громаді оголошено День жалоби. Державні прапори на будівлях приспущені, будь-які розважальні заходи під забороною.
