В неділю, 11 лютого, у понад 20 містах України, зокрема у Харкові, Житомирі, Івано-Франківську, Одесі, Львові родичі військовослужбовців вийшли на сьомий Всеукраїнський пікет з вимогою демобілізації. В Южному така акція пройшла втретє, перший раз – 14 січня. Цього разу учасників було менше, ніж минулі рази, всього дев’ять, серед них і діти координаторки заходу – Валентини Лебедь. Її чоловік з перших днів повномасштабної війни боронить Україну від російських окупантів. Сім’ї бійців хочуть встановлення граничних термінів служби для мобілізованих в період воєнного стану не більше 18 місяців з дня, що визначає початок проходження військової служби, адже бійці виснажуються і потребують відпочинку. Мирна акція відбулась біля пам’ятника Захисникам Вітчизни в центрі міста.
Цього разу гасла на плакатах активістів були такі: «36 місяців за рішенням Ставки – це вирок, вимагаємо встановлення чіткого терміну служби», «Моя черга обіймати тата», «По рішенню Ставки це невстановлені терміни», «36 місяців – це не про справедливість». Жінки виступають за те, щоб термін військової служби був 18 місяців замість 36, як це передбачає законопроект про посилення мобілізації.
Учасниці пікету розповіли, що мають на меті такими мирними акціями привернути увагу влади до питання демобілізації, вони вимагають внести зміни в законопроект про мобілізацію, який розглядається наразі в парламенті, аби уряд встановив термін служби для мобілізованих – 18 місяців.
Валентина Лебедь: «Ми хочемо адекватні справедливі терміни служби для військових, бо вони з перших днів на війні, вже майже два роки по всій лінії фронту, вони вже виснажені, хто, як не ми, буде відстоювати їхні права? В ВР внесли законопроект про мобілізацію, там є два пункти, які нас засмутили, а саме: встановлення 36 місяців по рішенню Ставки та 36 місяців для всіх. Це не є справедливо. Ми боремося за права наших чоловіків. 21 лютого буде друге скликання по цьому законопроекту, надіюся, що його не приймуть таким, який він наразі є. Ми розуміємо, що немає ким замінити наших чоловіків, але ж, що влада робила два роки для того, щоб така можливість була? Щодо Ставки, це планується таким чином: військовий пише рапорт після 36 місяців служби, вже він думками вдома, а рішення в Києві може бути прийняте не на його користь, можуть відмовити і тоді він має продовжувати службу. Цей новий законопроект передбачає таку процедуру, що рішення буде приймати колегіальний орган — Ставка верховного головнокомандувача. В нас в Южному є своя спільнота в соцмережах, але думки в нас розділилися, деякі чекають на прийняття законопроекту про мобілізацію, тоді інших мобілізують, а потім наших чоловіків демобілізують, але ж поки ті новобранці пройдуть навчання, це все час… Моя дитина за два роки бачила свого батька три рази, ми їздили до нього, возили її, щоб побачила тата, всього два рази він був у відпустці. Останні два тижні моя малеча постійно плаче, питає, коли побачить тата, я не можу їй пояснити всі ці моменти, так, вона знає, що в країні війна, але все одно дуже скучила за ним. Та й він вже не виносить, кожен наш дзвінок по відеозв’язку – це сльози для всіх нас».
Недільний пікет тривав близько 40 хвилин. Родичі бійців з плакатами в руках пройшлися від центральної стели до проспекту Миру, вигукуючи гасла на підтримку демобілізації.
