Вкотре наша громада в скорботі… В середу, 14 грудня, южненці провели в останню путь двох військових: 50-річного командира стрілецького відділення, головного сержанта Станіслава Годовенко, який загинув 9 грудня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Озарянівка Бахмутського району Донецької області (25 лютого одразу після повномасштабного вторгнення російської армії на територію України був мобілізований та пішов на захист своєї Батьківщини) та 52-річного солдата Сергія Чайківського, який пішов на війну добровольцем, але після десяти місяців виконання бойового завдання в 28 ОМБ за станом здоров’я був госпіталізований, а 12 грудня пішов у вічність… Присутні вшанували пам’ять всіх наших Захисників хвилиною мовчання і висловили свої співчуття родинам Воїнів. Траурна панахида відбулась біля пам’ятника Захисникам України.
Южненський міський голова в своїй прощальній промові озвучив, що саме такі чоловіки, як Сергій Олександрович та Станіслав Анатолійович показали приклад того, як треба захищати свою рідну землю – не вагаючись, взявши в руки зброю і вступивши до лав ЗСУ, за що їм доземний уклін, адже вони віддали за нас найдорожче – своє життя.
“Важкий день сьогодні… Вони були справжні Воїни, які не ховались за кордоном під час війни, не ховались від військомату, сприймали все, як є і перші взяли зброю в руки і показали приклад всім чоловікам, як треба захищати свою Батьківщину! Перемога буде за нами, рашистам не буде пощади! В них буде горіти земля під ногами і вони будуть прокляті довічно, а про наших земляків, про наших Воїнів будуть писати книжки, про них будуть розповідати в школах. Вся країна сьогодні тримається саме на ЗСУ, на таких як Сергій та Станіслав. Прізвища наших Захисників будуть викарбувані на граніті, аби ми пам’ятали їх завжди! Слава ЗСУ! Слава нашим Героям! Слава Україні!”, – озвучив Володимир Новацький.
Про те, яким був Станіслав Годовенко, під час прощання з ним пригадав начальник залізничного цеху ОПЗ Юрій Сандалюк, де загиблий Герой пропрацював 28 років.
“Станіслав працював на Одеському припортовому заводі з 1994 року в залізничному цеху. 28 років на одному підприємстві, в одному підрозділі. Це був добрий, працьовитий чоловік, наставник молодих працівників, які приходили на ОПЗ. Він був керівником вокально-інструментального ансамблю цеху. Наші щирі співчуття рідним, близьким, побратимам. Низький уклін нашим Захисникам! Герої не вмирають!”.
Сергій Маслов, голова профкому порту «Южний», розповів, що зі Станіславом Годовенко дружив з дитинства, а з Сергієм Чайківським працювали разом на одному підприємстві.
«Вічної слави гідні ті люди, які віддали життя, боронячи свою Батьківщину. Я особисто знав цих хлопців, в дитинстві ми дружили, гоняли разом по білярським кучугурам, купалися в теплому лимані. Сергія також знаю давно, вже будучи в Южному, ми з ним тут познайомились, потім він прийшов працювати в порт, був нашим колегою. Це важка втрата не тільки для родин, а й для кожного з нас, хто тут сьогодні зібрався, для всіх жителів громади і всіх українців. Ці хлопці були справжніми патріотами. Треба пишатися тим, що ми мали можливість жити з ними поруч, знати їх особисто, бо вони, дійсно, Герої України…».
Сестра загиблого Воїна Олеся Чайківська в своїй промові озвучила, що їй дуже хотілося б, щоб відбулось переродження в серцях кожного громадянина, щоб ми любили Україну так, як її любили наші Захисники:
«Я хочу сказати тільки одну думку. Якби ж ми так всі любили Україну, як ці хлопці, ворог ніколи б не зазіхнув на нашу землю. У нас ще є час все змінити, але дуже важкою ціною мусимо заплатити, тому я уклінно вдячна кожному, хто зараз віддає своє життя за те, що ми не спілкувалися українською, кликали ворога в свій дім, але є можливість у всіх нас покаятися, змінитися і тоді нашу націю будуть поважати, а народ цінувати. Україна буде сильною, потужною, європейською державою, але Україна починається з мене, з кожного з нас… ».
