Хоробрий Воїн, вірний Захисник своєї Батьківщини, турботливий син, люблячий чоловік та батько, надійний безкорисливий друг… все це про Андрія Анатолійовича Єфімчука, нашого Героя. Южненська громада в черговий раз в жалобі, в черговий раз втратила свого земляка, який ціною власного життя виборював на полі бою вільне та щасливе майбутнє для своїх співвітчизників, своєї України. Серце 39-річного військовослужбовця зупинилося 18 вересня цього року. Розвідник-навідник розвідувального відділення розвідувальної роти, солдат ЗСУ в/ч А2298 загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Андрій став 31-м військовослужбовцем Южненської ОТГ, якого громада провела в останню путь.
О 10:00 в Южному відбулась загальноміська хвилина мовчання в пам’ять про загиблого військовослужбовця. Попрощатися з Андрієм Єфімчуком сьогодні, 22 вересня, прийшли його сім’я, друзі, побратими, однокласники та вчителі, представники Южненської міськради (один депутат та співробітники виконкому).
Олена Баранецька, заступниця міського голови-начальниця управління освіти: «Сьогодні вкотре схиляємо наші голови в скорботі і пошані до нашого Героя. Вкотре прощаємося з молодим життям. Ворог забирає в нас найцінніше – життя наших Героїв, саме на них тримається наше сьогодення. Дякуємо родині, матері, схиляємо голови перед Вами і просимо пробачення за те, що не змогли зробити для вашого сина, чоловіка, батька…».
Раїса Артюшевська, вчителька Ліцею №2: «Сьогодні ще один наш журавлик, наш український козак летить у засвіти. Я була класним керівником в паралельному класі, за ці два дні ми пригадали все про цю дитину. Я не можу зрозуміти одного, чому Господь забирає найкращих? Андрій – це сонечко, та зірочка і той вогник, який був в нашій школі. Я зараз дивлюся на всіх, хто тут присутній, це і родина Шерстньових, яка разом грала з ним на футбольному полі, це і дуже багато випускників нашого Ліцею, які вчилися і дружили разом з Андрієм. Всі знали його… Його побратими писали, що він настільки вірив в перемогу України, говорив, що вона обов’язково настане. Андрій був дуже порядним сім’янином, від зовсім нещодавно був у відпустці, він намагався тут в Южному зустрітися з кожним, кожну вільну хвилинку провести зі своїми близькими, а потім повернувся у військову частину і через два дні загинув. Ну, як це можливо таке? Це дуже боляче. Ми безмежно вдячні матері, в якої сьогодні не видно очей із-за нескінчених сліз; дружині, яка вірно прожила з ним всі ці роки; безмежно вдячні тому вогнику, який залишився в наших серцях! Пам’ятаймо про тих, хто безвісти пропав, пам’ятаймо про тих, хто як встав – так і впав, пам’ятаймо про тих, хто згоріли, мов зорі, такі чисті і чесні, як повітря прозоре…».
Прощання з Воїном відбулося біля пам’ятника Захисникам Вітчизни на площі Перемоги. Священнослужитель храму Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ Микола Віщун провів панахиду за загиблим. Присутні проводжали в останню путь свого Героя, стоячи на колінах. В Андрія Єфімчука залишилися дружина Ольга та неповнолітня донька Анна.
