9 листопада в Южненській ОТГ оголошено Днем жалоби. Наша громада в цей день попрощалася з ще одним своїм відчайдушним, хоробрим, світлим Воїном – Геннадієм Георгійовичем Степановим. Йому було 49 років. Він став на захист Батьківщини та українського народу в березні 2022-го, з перших днів повномасштабної війни. Серце нашого Захисника зупинилося 6 листопада цього року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Козачі Лагері Херсонської області. Він був головним сержантом 2 стрілецької роти військової часини А7396, молодшим сержантом ЗСУ.
Попрощатися з Героєм прийшли його родина, друзі, колеги, побратими, представники місцевої влади та небайдужі южненців. Присутні вшанували пам’ять полеглого за Україну військовослужбовця хвилиною мовчання.
Володимир Новацький, Южненський міський голова: «Знову в нас біда, знову трагедія. Ми прощаємося з нашим земляком. Сьогодні в громаді оголошений траур, приспущені прапори. Багато жителів прийшло, щоб попрощатися з Геннадієм. Він, дійсно, Герой! Ми повинні розуміти, що в цю хвилину багато наших Воїнів знаходяться в окопах, під снарядами, кулями, ризикують своїм життям, гинуть для того, щоб зберегти нашу державу, щоб ми мали можливість жити, працювати. Вчора (8 листопада) прилетіла ракета в нашу громаду, в порт. Ракета попала в іноземне судно, де загинув працівник АМПУ (лоцман), троє іноземців отримали поранення. Я особисто був на цьому кораблі та побачив своїми очима увесь цей жах. В цих рашистів немає нічого людського, абсолютно. Впевнений, їм це так не минеться, ніколи не буде прощення. Ми повинні і будемо памʼятати вічно тих наших земляків, які віддали своє життя за кожного з нас. Вічна памʼять Геннадію. Слава Україні!».
Директор ПК «Дружба» Петро Кутинець, де в свій час працював Геннадій Степанов, пригадує його, як совісного та дуже відповідального спеціаліста, працьовитого, завжди легкою посмішкою на обличчі.
Петро Кутинець: «Йому було 36 років, коли він прийшов працювати у Палац культури, посада була в нього пожежник, це посада, на якій завʼязана вся безпека людей, які знаходяться у закладі. Він дуже швидко став таким спеціалістом, що, особливо в ті моменти, коли були великі концерти, де знаходилися в приміщенні до півтори тисячі людей, я знав, якщо чергує Гена, то я можу бути спокійний. Бо з будь-якою ситуацією, яка може статися – він справиться, зробить все, щоб люди не постраждали. Я не знаю, чи був у нього вільний час, бо люди казали: «От нам Степанов вікна ставив», «А нам стелю натягував». Я якось у нього запитав, чи встигає він все це, чи спить, а він відповідав, що все нормально. Оця його працьовитість, совісність у всьому… Підходячи до його робочого місця, де він стояв, мені здавалося, що це людина зі «слоновими» ногами, так він міцно стояв на землі. Малослівний, з легкою посмішкою, з щирими чоловічими очима. Прощавай, Гена».
Прощання з військовослужбовцем відбулося біля пам’ятника Захисникам Вітчизни на площі Перемоги. Священнослужитель храму Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ Микола Віщун провів панахиду за загиблим. У Геннадія Георгійовича залишились матір, брат, дружина, син, племінники. Жителі Южненської ОТГ проводжали свого Героя стоячи на колінах і назавжди пам’ятатимуть про його подвиг. Тепер на Еспланаді пам’яті в центрі міста буде встановлено світлину ще одного нашого янгола, який поповнив небесне військо.
